Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до статті 25 Закону тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Документ з тендерною пропозицією подається в електронному вигляді шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, вимогам, визначеним у статті 17 Закону і в тендерній документації, та завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

При цьому подання учасниками документів, що вимагаються замовником у тендерній документації, у паперовій формі Законом не передбачено.

Поряд з цим відповідно до частини третьої статті 17 Закону спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою статті 17 Закону, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі.

Таким чином, перелік документів, які підтверджують згідно із законодавством відсутність підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою статті 17 Закону, а також форма надання такого підтвердження переможцем процедури закупівлі визначається замовником.

Варто також зазначити, що замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до абзацу другого частини першої  статті 1 Закону України “Про природні монополії” від 20.04.2000 № 1682-III (далі – Закон № 1682-III) природна монополія   -   стан   товарного  ринку,  при  якому задоволення попиту на цьому ринку  є  більш  ефективним  за  умови відсутності   конкуренції   внаслідок  технологічних  особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю  товару  в міру збільшення обсягів виробництва),  а товари (послуги),  що виробляються  суб'єктами  природних  монополій,  не можуть  бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами),  у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку  менше  залежить  від зміни  цін  на  ці  товари  (послуги),  ніж  попит  на інші товари (послуги).

Згідно з абзацом четвертим частини першої  статті 1 Закону № 1682-III суб'єкт   природної   монополії   -   суб'єкт  господарювання (юридична   особа)   будь-якої   форми  власності,  який  виробляє (реалізує)  товари  на  ринку,  що  перебуває  у  стані  природної монополії.

Крім того, згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1682-III зведений  перелік  суб’єктів природних монополій ведеться Антимонопольним  комітетом  України на підставі реєстрів суб’єктів природних  монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у  сфері  комунальних послуг,  а  в  інших  сферах,  в яких діють суб’єкти    природних монополій,   -   національними   комісіями регулювання  природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої  влади,  що здійснюють  функції  такого регулювання до створення  зазначених комісій.

При цьому, відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Разом з тим, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.