Зміна клімату, дефіцит водних ресурсів і зростаючі ризики для агровиробництва змушують Україну переосмислювати підходи до управління водними ресурсами. Меліорація вже не є лише елементом підвищення врожайності – вона стає стратегічною умовою стабільності сільськогосподарського сектору. Водночас існуюча система потребує глибокої трансформації: від оновлення інфраструктури до створення прозорих механізмів управління та точного розуміння наявних водних ресурсів.
На цьому тлі питання реформи меліорації та розвитку зрошення стали ключовими під час панелі в рамках Міжнародної аграрної конференції Black Sea Grain Kyiv 2026. Участь у ній взяла заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко. Також до обговорення долучилися представники органів влади, аграрного бізнесу, профільних асоціацій, експерти і трейдери, банківські та інвестиційні установи, міжнародних організацій та експертного середовища.
Заступниця міністра окреслила ключові кроки держави у впровадженні реформи меліорації. Йдеться про формування сучасної законодавчої бази, створення організацій водокористувачів і запровадження нової моделі управління через операторів меліоративних систем.
За її словами, із 2021 року триває системна трансформація водного сектору. Зокрема, змінюється модель управління: функції передаються між державними органами, створюються нові інституції, а аграрії дедалі більше залучаються до управління меліоративною інфраструктурою.
Наразі в Україні вже створено 77 організацій водокористувачів, із них 14 отримали у користування меліоративне майно. Це стало основою нової моделі, у якій ключову роль відіграють самі водокористувачі.
«Ми фактично здійснюємо повну трансформацію системи меліорації, залучаючи аграріїв до управління інфраструктурою. Держава створила законодавчу основу і відкрила нові можливості, але далі – відповідальність і активність самих водокористувачів», – зазначила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко.
Водночас вона додала, що одним із ключових викликів залишається питання водного ресурсу. В Україні існує Державний водний кадастр, розробляються водогосподарські баланси, однак вони не дають повної картини щодо фактично наявних водних ресурсів та відповідно потенціалу для розвитку зрошення.
Саме тому одним із пріоритетів для розвитку водного сектору є формування сучасного водного кадастру та публічної карти водних ресурсів, що дозволить чітко визначити, де є реальний потенціал для розвитку зрошення, а не лише наявний попит з боку аграріїв.
Окрему увагу під час заходу приділили пошуку нових інженерних рішень та модернізації інфраструктури. За словами заступниці міністра, сектор потребує «технічних інновацій» – від оновлення підходів до зрошення до пошуку альтернативних рішень для повноцінного водозабезпечення водокористувачів. Окремим викликом залишається енергоємність зрошення: сьогодні до 80% вартості води формує електроенергія. Водночас перехід до енергонезалежних рішень розглядається як питання часу та технологічного розвитку.
Фінансовий аспект реформи також зазнає змін. Зокрема, закон про операторів меліоративних систем відкриває можливості для: об’єднання водокористувачів у більші структури, залучення інвестицій у сектор, формування економічно обґрунтованої вартості води.
Конференція стала важливою платформою для діалогу між державою та бізнесом щодо реформи меліорації та подальшого її розвитку.
