19-20 вересня Україна долучається до Міжнародного дня чистих берегів — глобальної ініціативи, яка об’єднує людей навколо очищення берегів річок, озер, водосховищ і морів та привернення уваги до проблем забруднення водойм.
Цей день — не лише про прибирання. Це своєрідний ланцюжок відповідального ставлення до води: не залишати сміття після відпочинку, правильно поводитися з відходами, не допускати їх потрапляння у водойми, помічати проблему та діяти там, де це безпечно. Адже чистота води починається з того, що залишається або не залишається на її берегах.
В Україні до ініціативи щороку долучаються водогосподарські організації, активні громади, заклади освіти, громадські організації та небайдужі громадяни. У роки війни заходи проводяться лише там, де це дозволяє безпекова ситуація.
Війна змінила і характер забруднення берегів
У мирний час серед сміття на берегах найчастіше трапляються пластикові пляшки, одноразовий посуд, пакети й обгортки, а також скляна тара та бляшанки. Пластик становить особливу проблему, оскільки з часом подрібнюється на мікропластик і потрапляє у водні екосистеми.
В умовах повномасштабної війни поняття «сміття» на берегах стало значно ширшим і небезпечнішим. До побутових відходів додалися уламки зруйнованих будівель та інфраструктури, залишки техніки, елементи боєприпасів та різні вибухонебезпечні предмети.
Тому цьогоріч головне правило — не ризикувати життям заради прибирання. Побачивши підозрілий предмет, його не можна чіпати чи переміщувати — необхідно відійти на безпечну відстань і повідомити відповідні служби.
Водночас дбати про безпеку людей — не означає забувати про довкілля. Навіть там, де фізичне прибирання неможливе, важливо не залишати нове сміття, поширювати екологічні знання та підтримувати відповідальне ставлення до водних ресурсів.
Чисті береги — частина водної політики України
Для Мінекономіки чистота водойм є частиною ширшої політики збереження водних ресурсів та їх відновлення. Міністерство напрацьовує системні рішення, які мають покращити екологічний стан річок, зберегти їх водність і природну течію.
Зокрема, в Парламенті вже зареєстрований законопроєкт про внесення змін до Водного кодексу України щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення. Він передбачає, зокрема, визначення та облік споруд, які перешкоджають вільній течії річок, і прийняття рішень щодо їх подальшого використання або демонтажу. Такі рішення мають сприяти відновленню річок та водних екосистем в цілому.
Окремі напрями роботи — посилення державного моніторингу вод, формування сучасного водного врядування, впровадження принципів вільноплинності та збереження річок, управління посухами, консолідація функцій з управління поверхневми, підземними та морськими водам у одному уповноваженому органі, а також виконання планів управління річковими басейнами. Адже ефективна охорона вод потребує не лише чистих берегів, а й системних даних, контролю та управлінських рішень.
«Війна створює для довкілля нові й дуже серйозні виклики. Водночас ми маємо робити все можливе, щоб не допускати додаткового забруднення наших водойм. Чистота річок, озер та водосховищ залежить не лише від державних рішень і роботи відповідних служб, а й від відповідального ставлення кожного з нас. Не залишати сміття на берегах, не допускати його потрапляння у воду — прості, але важливі кроки, які допомагають зберігати водні екосистеми. Це частина нашої спільної роботи заради водної безпеки України та майбутнього відновлення наших водойм», — наголошує заступниця міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко.
