Технічні рішення для запобігання забрудненню річки Інгулець шахтними водами обговорили сьогодні на робочій нараді щодо опрацювання альтернативної схеми поводження з мінералізованими шахтними водами зі ставка-накопичувача в балці Свистунова в Дніпропетровській області.
Ставок-накопичувач у балці Свистунова, збудований у 1976 році, тривалий час використовується для акумулювання високомінералізованих шахтних вод із подальшим їх скиданням у міжвегетаційний період. Водночас об’єкт має системний негативний вплив на якість поверхневих і підземних вод у басейні річки Інгулець і потребує модернізації підходів до експлуатації.
З огляду на аварійний технічний стан об’єкта та екологічні ризики Мінекономіки підтримує розробку альтернативних рішень, спрямованих на мінімізацію впливу на водні ресурси, зокрема шляхом недопущення скидання високомінералізованих вод у поверхневі водойми під час спорожнення накопичувача.
«Ми працюємо над рішенням, яке має забезпечити більш безпечний підхід до поводження з шахтними водами. Йдеться про модель, що дозволить мінімізувати вплив на водні ресурси, відмовитися від скидання високомінералізованих вод у поверхневі води та посилити екологічну безпеку в басейні Інгульця», – наголосила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ірина Овчаренко.
У межах цієї роботи у 2025 році розпочалася співпраця з ТОВ «Кривбаспроект», яке вже виконало геодезичні та геолого-геофізичні дослідження. Також підготовлений проєкт технічних рішень, що передбачає відведення шахтних вод у глибокі водоносні горизонти, непридатні для господарського використання.
Наступним етапом стане доопрацювання проєкту з урахуванням зауважень Держгеонадр та проходження процедури оцінки впливу на довкілля. Після цього планується перехід до практичної реалізації, включно з отриманням необхідних дозвільних документів.
Світова практика свідчить, що закачування шахтних вод у глибокі мінералізовані горизонти є поширеним рішенням. Такий підхід застосовується, зокрема, в Австралії, США, Іспанії, Німеччині та Китаї. Це робиться для зменшення екологічних ризиків, стабілізації гідрогеологічних умов і запобігання аварійним ситуаціям. Водночас його ефективність залежить від належного очищення води, правильного вибору геологічних горизонтів і системного моніторингу.
З урахуванням міжнародного досвіду Україна розглядає можливість запровадження таких практик, адаптуючи їх до національних умов. Це дозволить мінімізувати негативний вплив на поверхневі водні об’єкти, підвищити рівень екологічної безпеки та забезпечити більш стале управління водними ресурсами.
