Запит від Міністерство юстиції Ураїни

Згідно з частиною 7 статті 17 Закону у разі якщо учасник процедури закупівлі має намір залучити спроможності інших суб’єктів господарювання як субпідрядників/співвиконавців в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю у випадку закупівлі робіт або послуг для підтвердження його відповідності кваліфікаційним критеріям відповідно до частини третьої статті 16 цього Закону, замовник перевіряє таких суб’єктів господарювання на відсутність підстав, визначених у частині першій цієї статті.

Питання стосовно застосування положень вищезазначеної статті Закону:

1) Чи вірно Мін’юст розуміє, що у зазначеному положенні Закону йде мова лише про тих субпідрядників/співвиконавців, вартість робіт/послуг кожного з яких становить не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю?
По-перше, такий висновок зроблено з положень пункту 15 частини першої статті 19 Закону: «У звіті про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель обов’язково зазначаються повне найменування та місцезнаходження кожного суб’єкта господарювання, який буде залучений переможцем, з яким укладено договір про закупівлю, до надання послуг як співвиконавця або виконання робіт як субпідрядника, в обсязі не менше ніж 20 відсотків вартості договору про закупівлю - у разі закупівлі робіт або послуг.
У зазначеній вище статті чітко зрозуміло, що критерій «не менше ніж 20%» від вартості договору про закупівлю має визначатися щодо кожного с субпідрядників/співвиконавців окремо.
По-друге, зазначене тлумачення логічно випливає з того, що у випадку, наприклад, коли залучається 10 субпідрядників, і у 9 з них вартість послуг становить менше ніж 20% від вартості договору про закупівлю, а лише у одного – 35%, то перевірка, про яку, йдеться, стосується тільки останнього.

2) Серед іншого, на підставі пункту 7 частини другої Закону, Мін’юст є замовником, який застосовує переговорну процедуру закупівлі як виняток у разі закупівлі юридичних послуг, пов’язаних із захистом прав та інтересів України під час врегулювання спорів щодо розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України
Оскільки розгляд таких справ відбувається за кордоном і ведеться майже виключно на англійській мові, то у комерційних пропозиціях учасників переговорної процедури закупівлі майже завжди присутні суми запланованих витрат на субпідрядників/співвиконавців – локальних (українських або іноземних) юридичних радники компаній, на оплату наданих ними юридичних послуг.
Питання ж стосується тих сум запланованих витрат на послуги, які зазначаються у комерційних пропозиціях учасників процедур закупівлі окремим підрозділом, як технічні витрати (відшкодування витрат на відрядження, авіа перельоти, готелі, таксі, переклади, послуги з міжнародних поштових пересилань, оплату доступу до онлайн правових баз, експертизи, тощо).
Всі роботи та послуги, які перелічуються як технічні, не є юридичними послугами, які надаються з метою захисту і представництва інтересів держави Україна в судовому або арбітражному провадженні, але технічно необхідні для належного і своєчасного надання учасником процедури закупівлі та його субпідрядниками/співвиконавцями юридичних послуг замовникові (включаючи експертів, бо вони не представляють у судових/арбітражних провадженнях будь-яку сторону, а надають незалежні експертні висновки з того чи іншого питання, і такий висновок може як посилювати позицію України, так і послаблювати її). Чи правильно розуміється Мін’юстом, що відшкодування таких технічних витрат не вважається залученням субпідрядників/співвиконавців, адже вказані витрати не є юридичними послугами?