Запит від Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Інфозахист"

Товариство звертається до Мінекономіки як уповноваженого органу у сфері оборонних закупівель та просить надати роз’яснення щодо застосування законодавства при формуванні ціни державних контрактів (договорів) на період дії правового режиму воєнного стану.
Необхідність отримання офіційної позиції зумовлена наявністю різних підходів до застосування окремих положень ПКМУ від 03.03.2021 № 363 «Питання оборонних закупівель», ПКМУ від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» та Постанови ВРУ від 21.09.2023 № 3388-IX «Щодо підтримки оборонно-промислового комплексу України в умовах воєнного стану». На практиці однакові правовідносини отримують різне тлумачення державними замовниками та виконавцями державних контрактів, що створює ризики неоднакового застосування законодавства та порушення принципу правової визначеності.
У зв’язку з наведеним просимо надати позицію Міністерства з таких питань.
1. Чи може відсутність прямого нормативного регулювання окремих видів продукції оборонного призначення, зокрема засобів радіоелектронної розвідки (РЕР), а також послуг з ремонту, відновлення та модернізації товарів оборонного призначення, розглядатися як правова підстава для застосування механізму визначення прибутку, передбаченого абзацом першим пункту 49 ПКМУ № 363 (норматив прибутку на рівні 1 відсотка витрат на придбання комплектувальних виробів та 30 відсотків інших витрат у складі виробничої собівартості продукції, робіт або послуг), під час формування ціни державних контрактів (договорів) у період дії воєнного стану?
2. Просимо надати офіційну позицію щодо правового значення Постанови ВРУ від 21.09.2023 № 3388-IX «Щодо підтримки оборонно-промислового комплексу України в умовах воєнного стану» для цілей формування ціни державних контрактів (договорів).
Зокрема, чи може зазначена Постанова ВРУ розглядатися як така, що:
- відновлює дію механізму формування прибутку, встановленого абзацом першим пункту 49 ПКМУ № 363;
- змінює або припиняє дію положень ПКМУ № 1275 щодо формування ціни державних контрактів (договорів);
- створює обов’язок для державних замовників застосовувати механізм визначення прибутку, передбачений пунктом 49 Постанови № 363.
3. Просимо надати позицію щодо співвідношення та ієрархії наведених нормативних актів під час їх практичного застосування державними замовниками, з урахуванням положень ЗУ від 22.02.2024 № 3589-IX «Про внесення змін до ЗУ "Про оборонні закупівлі" щодо удосконалення правового регулювання ціноутворення в оборонних закупівлях під час дії правового режиму воєнного стану».
Зокрема, який підхід є таким, що відповідає вимогам законодавства: застосування спеціального регулювання, встановленого на період дії воєнного стану Постановою 1275, чи застосування державними замовниками механізму визначення прибутку за принципом 1/30, передбаченого абзацом першим пункту 49 ПКМУ № 363, з посиланням на Постанову ВРУ № 3388-IX, чи застосування механізму, передбаченого ЗУ № 3589-IX?
4. З огляду на наявність різних підходів у практиці державних замовників та виконавців державних контрактів, просимо надати роз’яснення, чи є правомірним застосування різних механізмів формування прибутку до аналогічних правовідносин залежно від позиції конкретного державного замовника.
У разі відсутності такої можливості просимо підтвердити необхідність застосування єдиного підходу до формування ціни державних контрактів (договорів) у сфері оборонних закупівель та зазначити, який саме підхід, на думку Міністерства економіки України, відповідає чинному законодавству.
Товариство усвідомлює, що відповідь на цей запит не є нормативно-правовим актом та не має обов’язкової юридичної сили, однак вважає, що офіційна позиція Міністерства сприятиме забезпеченню правової визначеності та єдності практики застосування законодавства у сфері оборонних закупівель.