- Загальна декларація прав людини від 10.12.1948.
- Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979 та Факультативний протокол до Конвенції від 06.10.1999.
- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, прийнята Радою Європи 04.11.1950 та Протокол № 12 до Конвенції від 04.11.2000.
- Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності від 29.06.1951.
- Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками від 23.06.1981.
- Директиви (ЄС) 2023/970 Європейського Парламенту та Ради від 10 травня 2023 р. про посилення застосування принципу рівної оплати за рівну працю або працю рівної цінності для чоловіків і жінок шляхом забезпечення прозорості оплати праці до національного законодавства щодо визначення рівної оплати за працю рівної цінності.
- Пекінська декларація та Платформа дій, прийняті 15 вересня 1995 р. на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок (м. Пекін).
- Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Міжнародні нормативно-правові акти щодо забезпечення гендерної рівності
