Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі”  (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Порядок визначення предмета закупівлі затверджено наказом Мінекономрозитку від 17.03.2016  № 454 (далі – Порядок).

Відповідно до положень абзаців другого та четвертого пункту 1 розділу II Порядку предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник”, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 № 1749 (далі – Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги. При цьому замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками четвертої - восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.

Водночас інформація щодо порядку визначення предмета закупівлі міститься в листі від 07.02.2017  № 3302-06/ 3302-06/3816-06, розміщеному на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb

Разом з тим згідно з частиною першою статті 12 Закону закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Відповідно до частини першої статі 20 Закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі.

Таким чином, замовник може проводити декілька процедур закупівель, передбачених статтею 12 Закону у поточному році за одним і тим же предметом закупівлі, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує відповідні вартісні межі, встановлені в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону в межах єдиної процедури.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

При цьому відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Визначення понять “головні розпорядники бюджетних коштів”, “розпорядник бюджетних коштів” та “одержувач бюджетних коштів” наведені у пунктах 18, 47 та 38 частини першої статті 2 Бюджетного Кодексу України відповідно.

Згідно з пунктами 3 і 7 частини п’ятої статті 22 Бюджетного Кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

При цьому одержувач бюджетних коштів – суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону замовники – органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі – закупівля) – придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Закон застосовується, зокрема до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт – 1,5 мільйона гривень шляхом застосування однієї з процедур, передбачених частиною першою статті 12 Закону.  

При цьому перелік випадків, на які не поширюється дія Закону передбачений частинами третьою та четвертою статті 2 Закону.

Таким чином, якщо суб'єкт є замовником у розумінні Закону, такий суб’єкт повинен дотримуватися вимог Закону під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг, керуючись вартісними межами, визначеними статтею 2 Закону.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб).

Згідно з пунктом 31 частини першої статті 1 Закону тендерний комітет – службові (посадові) та інші особи замовника, призначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із Законом.

Перелік функцій, реалізацію яких забезпечує тендерний комітет, визначено пунктом 2.7 Примірного положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб), затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 30.03.2016 № 557 (далі – Примірне положення). Зокрема відповідно до абзацу восьмого пункту 2.7 Примірного положення тендерний комітет у процесі роботи забезпечує надання роз'яснення особам, що виявили намір взяти участь у процедурі закупівель, щодо змісту тендерної документації у разі отримання відповідних запитів.

При цьому згідно з пунктом 2.5 Примірного положення формою роботи комітету є засідання, яке є правомочним за присутності на ньому не менше двох третин членів комітету.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Перелік підстав для відхилення тендерних пропозицій визначений частиною першою статті 30 Закону та є вичерпним.

Виходячи зі змісту пункту 30 частини першої статті 1 Закону учасник подає замовнику тендерну пропозицію щодо предмета закупівлі або його частини (лота) відповідно до вимог тендерної документації.

Водночас частиною другою статті 22 Закону визначено перелік складових, які повинна містити тендерна документація.

При цьому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.04.2016 № 680 (далі – Наказ) затверджена Примірна тендерна документація, зокрема для процедури закупівлі - відкриті торги.

Відповідно до пунктів першого та дванадцятого частини другої статті 22 Закону тендерна документація повинна містити інструкцію з підготовки тендерних пропозицій та інформацію про мову (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції.

Разом з цим пунктом 7 розділу “Загальні положення” порядку заповнення тендерної документації Наказу передбачено, що інформація про мову (мови), якою (якими) повинно бути складено тендерні пропозиції зазначається замовником.

Отже, замовник може самостійно зазначити у тендерній документації вимогу щодо мови тендерної пропозиції, а також конкретизувати, який текст є визначальним, у випадку мовних розбіжностей.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 Закону тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.    

Так, тендерна документація може містити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов'язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

Пунктом 1 розділу “ Інструкція з підготовки тендерної пропозиції” порядку заповнення тендерної документації Наказу встановлено, що замовник може передбачити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками в тендерних пропозиціях не призведе до відхилення їх пропозицій.

Таким чином, замовник, дотримуючись законодавства в цілому та принципів здійснення закупівель, встановлених статтею 3 Закону, самостійно описує та наводить приклади формальних (несуттєвих) помилок у документації конкурсних торгів, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх пропозицій, а також приймає рішення  про віднесення допущеної учасником помилки до формальної (несуттєвої) у відповідності до статті 11 Закону.

Водночас рішення щодо відхилення тендерної пропозиції приймається замовником самостійно.

Шановний користувачу, Закон України “Про публічні закупівлі” установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відовідно до статті 4 Закону закупівля здійснюється відповідно до річного плану. При цьому, зокрема річний план безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом 5 днів з дня його затвердження.

Наказом Мінекономрозвитку від 18.03.2016 № 473 “Про визначення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель у складі електронної системи закупівель та забезпечення його функціонування” визначено веб-портал Уповноваженого органу з питань закупівель у складі електронної системи закупівель, визначеної пунктом 6 частини першої статті 1 Закону, інформаційно-телекомунікаційну систему “Prozorro” за адресою в мережі Інтернет: www.prozorro.gov.ua (далі – веб-портал). Державне підприємство “Зовнішторгвидав України” визначене відповідальним за забезпечення функціонування та наповнення веб-порталу. При цьому наказом Мінекономрозвитку від 26.07.2016 № 1220 ДП “Зовнішторгвидав України” перейменоване в ДП “ПРОЗОРРО”.