Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов’язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Визначення поняття “пов’язана особа” наведено у пункті 16 частини першої статті 1 Закону.

Частиною третьою статті 17 Закону визначено, що замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. При цьому замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Таким чином, замовник самостійно під час проведення процедур закупівель перевіряє наявність підстав, зазначених у пункті 7 частини першої статті 17 Закону, в частині пов’язаності учасників з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі наявності підстав, визначених у частині другій статті 35 Закону. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 35 Закону переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі якщо замовником було двічі відмінено тендер через відсутність достатньої кількості учасників, при цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації.

Водночас відповідно до пункту 35 частини першої статті 1 Закону учасник процедури закупівлі − фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі. При цьому кожен учасник має право подати тільки одну тендерну пропозицію (абзац третій частини першої статті 25 Закону.)

У свою чергу, статтею 20 Закону встановлено, що  для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Перелік підстав для відміни торгів або визнання їх такими, що не відбулися, визначений статтею 31 та є вичерпним.

Таким чином, кількість учасників, яка достатня для проведення відкритих торгів (тендеру), становить не менше двох. Тому, замовник відміняє торги в разі подання для участі в них менше двох тендерних пропозицій.

З огляду на викладене, застосуванню як виняток переговорної процедури закупівлі на підставі пункту 4 частини другої статті 35 Закону, мають  передувати двічі відмінені торги через відсутність достатньої кількості учасників, тобто якщо на оголошені замовником двічі торги було подано менше ніж достатню кількість пропозицій, у зв"язку з чим замовник був зобов"язаний відмінити тендер.  

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону  тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону тендерна документація повинна містити, зокрема вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим вимогам згідно із законодавством.

У свою чергу, статтею 17 Закону передбачено, що переможець торгів у строк, що не перевищує п’яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті.

Поряд з цим, згідно з частиною другою частини першої статті 30 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо переможець не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Таким чином, переможець процедури закупівлі відповідно до вимог тендерної документації повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої статті 17 Закону щодо кожної процедури закупівлі.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини третьої статті 90 Цивільний кодекс України (далі -
ЦК України) найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною другою статті 57 Господарський кодекс України (далі -
ГК України) в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим згідно з частиною четвертою статті 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити зокрема відомості про його найменування суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини п’ятої статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Водночас згідно частини п’ятої статті 89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

При цьому згідно з частиною першою статті 36 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Таким чином, договір про закупівлю укладається з учасником процедури закупівлі, який є юридичною особою відповідно до його найменування зазначеного в установчих документах, з урахуванням змін, які набрали чинності з дня їх державної реєстрації.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Порядок оскарження процедур закупівель визначено статтею 18 Закону.

Виходячи зі змісту частин дев’ятої та одинадцятої статті 18 Закону, за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов'язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення.

Рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов'язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються (частина дванадцята статті 18 Закону).

У свою чергу, згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.