|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Договірні відносини, що виникають при укладенні та виконанні договору у разі здійснення закупівлі товарів, робіт та послуг, вартість яких є меншою вартісних меж, встановлених абзацами другим і третім частини першої статті 2 Закону регулюються зокрема Цивільним та Господарським кодексами України (далі – ЦК України та ГК України).
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Разом з тим статтею 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому статтею 218 ГК України визначені підстави господарсько-правової відповідальності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас відповідно до статті 19 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.
Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.
Поряд з цим, згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.
Одночасно зазначаємо, що згідно Положення про Міністерство фінансів України (далі – Мінфін), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Тому, з питання затримки проведення платежів пропонуємо звернутися до Мінфіну.
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Ураховуючи вимоги пункту 29 частини першої статті 1 Закону, тендерна документація розробляється та затверджується замовником і повинна містити перелік складових, визначених частиною другою статті 22 Закону. При цьому згідно з частиною другою статті 22 Закону тендерна документація повинна зокрема містити інструкцію з підготовки тендерних пропозицій.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону тендерна пропозиція − це пропозиція щодо предмету закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Воночас відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 28 Закону після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною.
Поряд з цим перелік підстав відхилення тендерних пропозицій учасників визначений статтею 30 Закону та є вичерпним. При цьому рішення про відхилення тендерної пропозиції приймається замовником самостійно за наявності підстав, встановлених у статті 30 Закону.
|
|
Доброго дня! В нас виникли два питання, щодо пропозиції обраного Замовником Переможця.
Вимога ТД:
«…До ціни тендерної пропозиції (за формою, згідно з Додатком 2) мають бути надані підтверджуючі розрахунки за статтями витрат договірної ціни у відповідності до ДСТУ:
-розрахунок прямих витрат;
-розрахунок вартості матеріальних ресурсів;
-розрахунок вартості експлуатації будівельних машин і механізмів з розрахунком вартості машино-години власної будівельної техніки, вартості машино-години орендованої будівельної техніки, яка буде застосовуватися для виконання замовлення (за його наявності);
-розрахунок загально-виробничих витрат (виходячи з структури будівельної організації);
-розрахунок заробітної плати;
-розрахунок коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій;
-розрахунок прибутку (в межах усереднених показників, згідно з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013);
-В разі необхідності: витрати на перевезення робітників, на відрядження робітників, на перебазування підрядної організації та інші;
-Інших витрат, передбачених ДСТУ та врахованих у вартості пропозиції;
-Пояснювальну записку до договірної ціни;
-Детальний графік виконання робіт (Додаток 4);
-Розрахунки інших витрат учасника, якщо вони передбачені договірною ціною.
-Необхідно надати розрахунок до тендерної пропозиції (договірної ціни) за зразком (Додаток 5)…»
Перше питання:
Переможець вказав рівень середньомісячної зарплати для розрахунку пропозиції суму у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», рівень місячного розміру заробітної плати становить 4173 гривні (чотири тисячі сто сімдесят три гривні).
Тобто, Переможець вказав нижче рівня середньомісячної заробітної плати. Підкажіть, будь ласка,чи є це помилкою?
Друге питання:
Учасник-переможець надав Довідку, в якій зазначає, що не надає окремим документом у складі Тендерної пропозиції розрахунок заробітної плати, посилаючись на Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №196 від 27.07.2018 року та Постанову Кабінеті Міністрів України №546 від 11.07.2018 року, без зазначень конкретних пунктів/абзаців/розділів, тобто, на що саме Переможець посилається, та з яких законних підстав та чому вирішив не надавати розрахунок заробітної плати, який чітко передбачений та вимагається умовами тендерної документації, зовсім не зрозуміло. Підкажіть, будь ласка, чи є це помилкою учасника-переможця?
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Ураховуючи вимоги пункту 29 частини першої статті 1 Закону, тендерна документація розробляється та затверджується замовником і повинна містити перелік складових, визначених частиною другою статті 22 Закону. При цьому згідно з частиною другою статті 22 Закону тендерна документація повинна зокрема містити інструкцію з підготовки тендерних пропозицій.
Водночас відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону тендерна пропозиція − це пропозиція щодо предмету закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
У свою чергу, перелік підстав для відхилення тендерних пропозицій визначений статтею 30 Закону. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 30 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.
При цьому відхилення тендерної пропозиції за наявності підстав, визначених статтею 30 Закону, є обов’язком, а не правом замовника.
Разом з тим згідно з частиною другою статті 38 Закону за порушення вимог, установлених цим Законом в частині прийнятих рішень, вибору і застосування процедур закупівлі, відповідальність несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи) персонально.
Водночас повідомляємо, що на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F16225-06 розміщено лист від 16.04.2019 № 3304-04/16225-06 “Щодо оскарження, здійснення контролю та моніторингу закупівель”.
|