Структура Класифікатора професій
Система професійної класифікації України визначається Національним класифікатором України ДК 003:2010 „Класифікатор професій”, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327 (далі – Класифікатор професій).
Класифікатор професій сприяє єдиному державному підходу до класифікації існуючих та нових професій і робіт на основі кваліфікаційних вимог та приведенню національної класифікації у відповідність до міжнародних стандартів.
У Класифікаторі професій професійні назви робіт наводяться з дотриманням норм українського правопису та стилю ділового мовлення, придатного для службових документів, з використанням усталеної лексики, наявної в академічних словниках.
За основу Класифікатора професій прийнято Міжнародну стандартну класифікацію професій (ISCO-88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva), рекомендовану Міжнародною конференцією статистики праці Міжнародного бюро праці для застосування при розробленні документів з професійної класифікації, що полегшує міжнародний обмін професійною інформацією.
Класифікатор професій передбачає класифікацію професійних назв робіт (професій, посад, занять) за ієрархією Міжнародної стандартної класифікації занять (за розділами, підрозділами, класами, підкласами та групами).
Професійні назви робіт (професії, посади, заняття), що містяться в Класифікаторі, згруповано у розділи, підрозділи, класи, групи, залежно від характеру виконуваних робіт та кваліфікацій (рівня освіти, спеціалізації).
Тобто, кожній професійній назві роботи (професії, посаді, заняттю) присвоєно код, який за 4-ма знаками відповідає Міжнародній класифікації та використовується зарубіжними кадровими службами при визначенні професійної кваліфікації легальних українських трудових мігрантів та працездатних емігрантів.
Структура Класифікатора професій складається з таких розділів (частин): Вступна частина (розділи: Сфера застосування; Загальні положення; Основні положення; Опис розділів класифікації професій); Додаток А (систематизація професій за кодами); Додаток Б (систематизація професій за абеткою); Додаток В (похідні слова й механізм утворення деталізованих назв професій).
Відповідно до Розділу 4 „Описання розділів класифікації професій” Класифікатора професійні назви робіт, що містяться у Класифікаторі професій, за певними професійними ознаками розподілені на дев’ять розділів, а саме: перший – „Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)”; другий – „Професіонали”; третій – „Фахівці”; четвертий – „Технічні службовці”; п’ятий – „Працівники сфери торгівлі та послуг”; шостий – „Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства”; сьомий – „Кваліфіковані робітники з інструментом”; восьмий – „Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин” та дев’ятий – „Найпростіші професії”.
Пошук назви професії (посади) у Класифікаторі професій
Необхідну назву професії (посади) можна знайти у Класифікаторі професій за такими трьома варіантами: визначити у розділі Класифікатора професій „Класифікація професій” ймовірний код підкласу (4 знаки коду) чи групи (5 знаків коду), а потім за цим кодом знайти підходящу назву у Додатку А; або знаючи назву професії застосувати Додаток Б; або знайти професію в Додатку А в межах орієнтовного підкласу чи групи Класифікатора професій.
Якщо за галузями (видами економічної діяльності) не передбачено певної назви професійної діяльності, використовується прийнятна чи базова назва з підкласу (групи), останній (передостанній – перед нулем або крапкою) знак коду якого (якої) закінчується цифрою „9” (наприклад, 2490 „Радник”, 1229.7 „Начальник відділу”, 2149.2 „Інженер”).
У разі відсутності у Класифікаторі професій професійної назви роботи (посади, професії), яка повністю відповідає покладеним на працівника обов’язкам, вибирається найближча за змістом назва, а в посадовій (робочій) інструкції працівника зазначаються всі особливості роботи за цією посадою (професією).
Під час визначення назв посад (професій) рекомендовано враховувати вид економічної діяльності підприємства, організації, установи або структурного підрозділу (тобто визначати професійні угрупування відповідно до сфери застосування професійної назви роботи (професійне угрупування) та перелік видів робіт, з яких складаються функції, що виконуються, за відповідною посадою (професією).
Коди і назви посад (професій), також можна визначити відповідно до класифікації посад (професій), передбачених Додатком А Класифікатора професій, з урахуванням функцій, прав та обов’язків структурних підрозділів підприємства (установи, організації) визначених положеннями про них і затвердженими в порядку, передбаченому статутом підприємства (установи, організації) або іншими установчими документами.
Уточнення назв професій (посад)
Класифікатором професій передбачено правила розширення (уточнення) назв професій (Додаток В).
У Додатку В Класифікатора професій передбачені похідні слова до професій (професійних назв робіт), які згідно з приміткою 1 зазначеного Додатку застосовуються за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог із збереженням коду новоутвореної професії.
Відповідно до Примітки 2 цього Додатку назви професій можуть бути розширені за потребою користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у Класифікаторі чи відповідних нормативно-правових актах.
Під час утворення похідних та розширених назв посад (професій) зберігається код базової посади (професії).
Наприклад, з урахуванням зазначених приміток від базових назв посад „Начальник управління” (код 1229.3) та „Начальник відділу” (код 1229.7) можуть бути утворені назви „Заступник начальника управління правового забезпечення” (код 1229.3) та „Заступник начальника відділу з організаційних питань” (1229.7).
Подвійні назви посад (професій)
Подвійні назви посад, що передбачені у Класифікаторі професій, або утворені самостійно відповідним підприємством (установою, організацією), зазвичай, поєднують в у своїй назві дві роботи за умови їхньої подібності, суміжності та приналежності, як правило, до одного розділу Класифікатора професій, наприклад, „Заступник начальника управління – начальник відділу” (код 1229.3), „Інженер-конструктор” (2149.2).
Визначення назви посади (професії) у штатному розписі
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Таким чином, підприємство (роботодавець) самостійно визначає назви професій (посад) при складанні штатного розпису, але ці назви мають відповідати Класифікатору професій.
Для прикладу: у разі створення на підприємстві відділу продажів, назва посади керівника цього підрозділу може бути як „Начальник відділу збуту” або „Начальник відділу маркетингу” з кодом 1233, „Начальник відділу продажу” з кодом 1235 (від базової „Начальник відділу”, код 1235), „Менеджер із збуту” або „Управитель із збуту” з кодом 1475.4. Остаточний вибір залишається за підприємством.
Застосування менеджерських посад без наявності підлеглих, на нашу думку, можливе у разі якщо підприємству недоцільно створювати окремі структурні підрозділи (зазвичай, це малі підприємства без апарату управління), та окремі працівники відповідають за відповідний напрям діяльності (дільницю) (наприклад, продаж за видами продукції, продаж продукції за регіонами тощо). Але така організація діяльності підприємства має визначатися статутом підприємства або іншими установчими документами.
Використання дужок у професійних назвах робіт
Окремі професійні назви робіт (посад, професій) у Класифікаторі професій виписані з використанням дужок, що узагальнюють або враховують варіанти використання споріднених, іноземних професійних назв робіт.
У дужках може визначатися:
- узагальнені професійні назви робіт, наприклад, „Директор (начальник, інший керівник) підприємства” з кодом 1210.1, „Керівник аматорського дитячого колективу (гуртка, студії та ін.)” з кодом 3476;
- вид економічної діяльності або напрям використання професійної назви роботи, наприклад, „Завідувач відділу (місцеві органи виконавчої влади, місцевого самоврядування)” з кодом 1229.3, „Радник (органи державної влади, місцевого самоврядування” з кодом 2419.3, „Секретар місцевої ради (сільської, селищної, міської і т. ін.)” з кодом 1143.5, „Розмелювач (спеціальні хімічні виробництва)” з кодом 8151;
- загальноприйнятий іншомовний синонім професійної назви роботи, що застосовується у професійно-класифікаційних стандартах інших країн, що може використовуватися як самостійна або альтернативна професійна назва роботи, наприклад „Менеджер (управитель) із збуту” з кодом 1475.4, „Фахівець з питань зайнятості (хедхантер)” з кодом 2412.2;
- споріднена (однотипна) професійна назва роботи, яка може застосовуватися окремо в межах даної класифікаційної групи, наприклад, „Ювелір (ювелір-модельєр)” з кодом 7313, Молодша медична сестра (молодший медичний брат) (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця, санітар, санітар-прибиральник, санітар- буфетник та ін.)з кодом 5132.
У більшості випадків професійна назва роботи, яка містить запис у дужках, у разі застосування на практиці визначається окремо, наприклад „Директор підприємства”, „Начальник підприємства”, „Керівник аматорського дитячого гуртка”, „Керівник аматорської дитячої студії”, „Секретар сільської ради”, „Секретар селищної ради”, „Секретар міської ради”, „Управитель із збуту”, „Менеджер із збуту”, „Фахівець з питань зайнятості”, „Хедхантер”, „Молодша медична сестра”, „Молодший медичний брат”, „Санітарка-прибиральниця” тощо.
Назва професії „Касир (на підприємстві, в установі, організації)” є узагальненою назвою із складовими, наведеними у дужках, і може застосовуватися на практиці як „Касир на підприємстві”, „Касир в установі” „Касир в організації” або „Касир”.
Правопис та стиль мовлення
У Класифікаторі професій професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, що застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка) та виписані усталеною лексикою без застосуванням новітніх іншомовних запозичень.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 437 „Питання українського правопису” щодо схвалення Українського правопису, затвердженого протоколом Української національної комісії з питань правопису від 22.10.2018 № 5, та за пропозицією Урядового уповноваженого з питань гендерної політики Зміною № 9 до Класифікатора професій, затвердженою наказом Мінекономіки від 18.08.2020 № 1574, ураховано зміни щодо адаптації професійних назв робіт до жіночої статі за потребою користувача у кадровій документації.
А саме абзац двадцять п’ятий розділу 3 „Основні положення” Класифікатора професій викладено у такій редакції: „У Класифікаторі професій професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка). За потребою користувача, при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи (відповідно до пункту 4 параграфа 32 Українського правопису, схваленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 437). Наприклад, інженер – інженерка, верстатник широкого профілю – верстатниця широкого профілю, соціолог – соціологиня”.
Разом з тим звертаємо увагу на те, що за наявністю комп’ютерних програм, що обробляють інформацію, яка надходить, зокрема, при формуванні Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511 (таблиця 5 форми № Д4), професійні назви робіт (графа 12) мають відповідати Класифікатору професій.
Також, відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (із змінами), записи в трудову книжку про назву роботи, професії (посади), на яку прийнятий працівник, виконуються відповідно до професійних назв робіт, зазначених у Класифікаторі професій.
Крім цього, слід зазначити, що право працівників на скорочену тривалість робочого тижня, щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, пенсію за віком на пільгових умовах, визначаються у строгій відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 „Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня”, від 17.11.1997 № 1290 (у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 № 679 (із змінами) „Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці”, від 24.06.2016 № 461 (зі змінами) „Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” (Списки 1 та 2), у яких назви посад (професій) виписані відповідно до Класифікатора професій.
Невідповідність Класифікатору професій запису про назву посади (професії) до трудової книжки працівників може призвести до негативних наслідків при призначенні цих пільг.
Користувачі Класифікатора професій при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації можуть, на нашу думку, застосовувати правила пункту 4 параграфа 32 Українського правопису на прохання працівника жіночої статі (один з варіантів – заява), при цьому попереджувати про можливі наслідки щодо прав на пільги і компенсації відповідно до чинного законодавства.
У Класифікаторі професій професійні назви робіт наводяться з дотриманням норм українського правопису та стилю ділового мовлення, придатного для службових документів, з використанням усталеної лексики, наявної в академічних словниках.
У Класифікаторі професій не містяться, наприклад, таких назв професій як „Копірайтер”, „Веб-дизайнер”, „Контент-менеджер” тощо.
Деякі із зазначених назв посад застосовуються в окремих зарубіжних професійно-класифікаційних системах і професійній літературі, але єдиних і уніфікованих вимог щодо цих професій, які були б обов’язковими для всіх країн та роботодавців, не встановлено.
Водночас, у Класифікаторі професій передбачено назви посад (професій), для яких притаманні деякі види робіт за вищезазначеними неіснуючими професіями.
Так, посадові обов’язки зі створення дизайну сайтів та реклами можуть виконуватися особами, які обіймають посади „Фахівець з комп’ютерної графіки (дизайну)” (код 3121), „Конструктор комп’ютерних систем” (код 2131.2) або „Інженер-програміст” (код 2132.2). Написанням рекламних текстів може займатися „Рекламіст” (код 2419.2) або „Літературний співробітник” (код 2451.2).
З огляду на те, що відповідно до Примітки 2 Додатку В до Класифікатора професій назви професій можуть бути розширені за потребою користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах, назва посади „Літературний співробітник” може бути виписана як „Літературний співробітник з рекламних текстів”, „Літературний співробітник для інтерактивних засобів масової інформації” (уточнення виконуваних робіт).
Внесення змін до Класифікатора професій
Процедура розроблення національних класифікаторів та змін до них, зокрема Класифікатора професій, визначена Порядком розроблення національних класифікаторів, затвердженим наказом Мінекономрозвитку від 11.01.2018 № 17, зареєстрованим в Мін’юсті 31.01.2018 за № 124/31576.
Ініціаторами внесення до Класифікатора професій нових професійних назв робіт (посад, професій), інших змін і доповнень є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, які забезпечують реалізацію державної політики у відповідних сферах економічної діяльності, всеукраїнські та галузеві об’єднання організацій роботодавців України, суб’єкти господарювання тощо, які застосовують певні професійні назви робіт. Одночасно з пропозиціями подаються описи нових назв професій (проекти кваліфікаційних характеристик).
У разі виникнення питань, пов’язаних з введенням нових професійних назв робіт (посад, професій) або інших змін (вилучення застарілих професій, укрупнення наявних професій, уточнення окремих кодів або професійних назв робіт тощо), користувачі (підприємства, установи, організації, окремі громадяни) подають обґрунтовані пропозиції до міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, всеукраїнських та галузевих об’єднань організацій роботодавців України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, всеукраїнські та галузеві об’єднання організацій роботодавців України забезпечують вивчення переліку і складності завдань та обов’язків за новими посадами (професіями) та подають до Мінекономіки обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до Класифікатора професій для розроблення відповідних змін до Класифікатора професій.
Після напрацювання проекту відповідної зміни до Класифікатора професій, проект зміни затверджується Мінекономіки в установленому порядку.