Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі − Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідальність за порушення вимог цього Закону передбачена статтею 38 Закону. Відповідно до частини першої статті 38 Закону за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього Закону, члени тендерного комітету замовника, уповноважена особа (особи), члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону за порушення вимог, установлених цим Законом в частині прийнятих рішень, вибору і застосування процедур закупівлі, відповідальність несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи) персонально.

Так, зокрема статтею 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодексу) установлений перелік правопорушень законодавства про закупівлі, у разі настання яких передбачена відповідальність службових (посадових), уповноважених осіб у вигляді накладення адміністративного стягнення.

Крім того, оскільки відповідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 7 Закону контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, здійснюють Рахункова палата України, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, з питання зазначеного у зверненні пропонуємо додатково звернутись до органів, визначених у цій статті Закону.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

При цьому відповідно до частини першої статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З огляду на викладене для обчислення перебігу строків необхідно керуватися Цивільним кодексом України, який закріплює загальні положення щодо правильного обчислення строків та визначення початку перебігу строку, а також Законом, в якому визначаються строки, перебіг яких починається після настання певної події, з якою пов’язаний її початок. 

При цьому Закон містить конкретизацію строків, які указані у робочих днях. У інших випадках строки указані в календарних днях.

Шановний користувачу, повідомляємо, що на аналогічні за змістом питання надано відповіді у запитах 1029/2017 та 65/2018, розміщених на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланнями: http://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=1e226228-5323-4433-b8d7-098147468f14&lang=uk-UA та http://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=04ad9c85-d426-4a58-b4f2-752e68c10cfa&lang=uk-UA   

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Вимоги до електронних майданчиків та відповідальність операторів авторизованих електронних майданчиків визначаються Порядком функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків (далі –Порядок функціонування системи), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166.

При цьому, виходячи зі змісту пункту 22 Порядку функціонування системи, авторизація електронного майданчика передбачає укладення адміністратором електронної системи закупівель з оператором електронного майданчика договору про надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних, примірна форма якого затверджена наказом Мінекономрозвитку від 31.03.2016 N 571.

Таким чином, обов’язки операторів авторизованих електронних майданчиків визначені Законом, Порядком функціонування системи та договором про надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних, укладеним між оператором електронного майданчика та адміністратором електронної системи закупівель.

Разом з тим, згідно  з  частиною  другою  статті  19  Конституції  України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що  передбачені Конституцією і законами України.

При  цьому  повноваження  правоохоронних  органів  визначені  у  відповідних нормативно-правових  актах,  зокрема  у  Законі  України  “Про  Національну  поліцію”,  Законі України “Про Службу безпеки України”, Законі України “Про прокуратуру” та інших.

Поряд з цим, виходячи зі змісту статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України) підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 358 КК України використання завідомо підробленого документа - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

З огляду на викладене та виходячи з норм частини другої статті 19 Конституції України,  факт підроблення документів може бути встановлено правоохоронними органами відповідно до визначених повноважень таких органів.

Шановний користувачу, повідомляємо, що відповідь на аналогічне питання зазначена у запиті від 24.01.2018 № 88/2018 за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=f2794feb-59a6-4ac2-8979-6b7963d5bf72&lang=uk-UA