Україна та Республіка Молдова досягли згоди встановити скид води з Дністровського комплексного гідровузла на рівні 75 м³/с. Режим роботи водосховища спільно переглядатимуть залежно від гідрологічної ситуації. Якщо водність Дністра продовжить знижуватися, Україна наполягатиме на подальшому зменшенні скиду.

Таке рішення ухвалили під час п’ятого позачергового засідання Комісії зі сталого використання та охорони басейну річки Дністер. Причиною стало подальше погіршення гідрологічної ситуації: природний приплив води до Дністровського водосховища залишається критично низьким, а прогноз на найближчий час не передбачає його зростання.

Нагадаємо, на попередньому позачерговому засіданні, яке відбулось 31 липня, було вирішено встановити скид з Дністровського комплексного гідровузла на рівні 85 м³/с.

За даними Українського гідрометеорологічного центру, на початку серпня поточного року середній приплив води до Дністровського водосховища становив 48 м³/с (19 % місячної норми). 7 серпня було зафіксовано 42 м³/с (17 % норми) — найнижчий приплив за весь період існування водосховища з 1985 року.

«Ситуація з водністю Дністра продовжує погіршуватися. Україна з червня обмежує водокористування на своїй території. Нині діють обмеження для 92 водокористувачів, тому ми маємо особливо відповідально підходити до кожного спільного рішення щодо скиду води з Дністровського комплексного гідровузла. Ми увійшли в нову водну реальність, у якій кожен кубометр води має значення. Коли ресурсу достатньо — домовлятися простіше, але в умовах критичного маловоддя кожне рішення стає питанням безпеки людей та збереження річкової екосистеми. Наше спільне завдання — забезпечити питні потреби населення і водночас зберегти стратегічний ресурс Дністровського водосховища на подальший період», — зазначила заступниця міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко.

Під час засідання українська сторона також порушила питання щодо ситуації з молдовським Дубосарським водосховищем, від обсягів скиду води з якого залежить водопостачання міста Кишинів. За наявною інформацією, загальний приплив до нього становить близько 90 м³/с, що свідчить про наявність бокового притоку нижче Дністровського водосховища. Україна звернулася до молдовської сторони з проханням надати детальнішу інформацію про фактичне використання води з Дубосарського водосховища та для яких потреб. 

Окремо обговорили забезпечення питних потреб Кишинева. Україна наголосила, що готова й надалі тісно співпрацювати з Молдовою, однак рішення мають враховувати нинішню критичну водність Дністра та можливості експлуатації Дністровського водосховища.

До роботи над питанням управління водними ресурсами як України так і Молдови також залучений проєкт ГЕФ-ПРООН-ОБСЄ-ЄЕК ООН «Розвиток транскордонного співробітництва та інтегрованого управління водними ресурсами в басейні річки Дністер шляхом впровадження Стратегічної програми дій (СПД)». Україна запропонувала запросити до подальших консультацій Бюро політик з реінтеграції Республіки Молдова, щоб забезпечити отримання необхідної інформації щодо фактичної ситуації з наповненням та використанням води з Дубосарського водосховища у придністровській частині басейну.

Сторони домовилися продовжити постійний моніторинг водності Дністра. У разі подальшого погіршення ситуації Комісія зберігає можливість знову зібратися на позачергове засідання. Планове засідання Комісії заплановане на кінець серпня.

Нагадуємо, що 4 серпня на запрошення заступниці міністра економіки та довкілля України Ірини Овчаренко відбувся візит молдовської делегації до Дністровського водосховища з метою практичної оцінки поточної гідрологічної ситуації та її впливу на водозабезпечення громад України.

Дністер сьогодні наочно демонструє, як змінюється водна реальність кількох країн. Критично низька водність змінює сам підхід до управління річкою. Коли природного припливу стає недостатньо, кожне рішення щодо використання води має наслідки для іншої країни, а кожен додатковий кубометр скиду чи його скорочення потребує обґрунтування. Україна і Молдова мають різні потреби та інтереси, але спільний Дністер — один, тому відповідь на такі виклики може бути лише спільною. Саме в таких умовах транскордонна співпраця перетворюється з формального механізму на щоденний інструмент водної безпеки.