Забезпечення тендерних пропозицій, згідно зі ст. 1 Закону №1490, — це «надання учасником замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з поданням тендерних пропозицій» Замовником вимагається надання учасником забезпечення тендерної пропозиції у формі банківської гарантії. Учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно вносить і тендерне забезпечення на підставі ст. 23 Закону №1490, бо тендерна пропозиція, що не підтверджується тендерним забезпеченням, відхиляється замовником. Учасник надав забезпечення тендерної пропозиції у формі платіжного доручення по перерахуванню коштів на депозитний рахунок бюджетної установи(замовника).Таке тендерне забезпечення визначено як один із видів (ст.1 п.1 ЗУ №1490) Чи вважається така форма забезпечення причиною для дискваліфікації учасника?

Державне підприємство має намір придбати вантажний автомобліь на умовах фінансового лізингу. П. 8 ч. 3 ст. 2 ЗУ "Про публічні закупівлі" вказує, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є послуги фінансових установ, у тому числі міжнародних фінансових організацій, щодо надання кредитів, гарантій, фінансового лізингу та послуги, допоміжні до фінансових послуг. питання. 1) чи може державне підприємство укласти договір фінансового лізингу без проведення процедури закупівлі? 2) якшо можливість укладення договору без проведення закупілві передбачена Законом, чи не буде порушенням, якщо все ж таки буде дотримана повнпа процедура закупівлі з метою вибору найбліьш вигідної пропозиції?

ситуація: взяли банківську гарантію, а торги не відбулися Питання: чи діє банківська гарантія на наступні етапи торгів на закупівлю (закупівля що не відбулась).

Користуючись нагодою, керівництво Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - ДП МА «Бориспіль») засвідчує свою повагу та звертається з наступним: Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон): дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є: послуги фінансових установ, у тому числі міжнародних фінансових організацій, щодо надання кредитів, гарантій, фінансового лізингу та послуги, допоміжні до фінансових послуг. Керуючись положеннями Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 1 ч. 1 ст. 1): фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. З огляду на вищезазначене та відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону: основними функціями Уповноваженого органу є: надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель. З цього приводу звертаємось з проханням надати відповідь на наступне питання: якщо предметом закупівлі є страхові послуги, то чи відноситься ця закупівля до випадку, на який дія Закону не поширюється згідно ч. 3 ст. 2 Закону?

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі у тому числі є послуги фінансових установ, у тому числі міжнародних фінансових організацій, щодо надання кредитів, гарантій, фінансового лізингу та послуги, допоміжні до фінансових послуг. Виходячи з вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами (юридичними особами, що надають одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, зокрема, банками, небанківськими фінансовими установами тощо), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Визначення терміну фінансової послуги наведено у пп. 5) п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якого фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Перелік фінансових послуг наведений у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та є виключним. Зокрема, згідно п. п. 8), 14) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими, у тому числі, вважаються такі послуги як: випуск платіжних документів, платіжних карток (електронних платіжних засобів), дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків, а також переказ коштів, банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». До законодавчих актів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг також відноситься Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з урахуванням положень якого вбачається, що банківські фінансові установи за умови укладення відповідного договору з платіжною організацією платіжної системи також надають допоміжні фінансові послуги, що являють собою послуги технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (послуги еквайрингу). Державна установа (Замовник) потребує у замовленні послуг банківської фінансової установи, що полягають у забезпеченні технологічного та інформаційного обслуговування Замовника і проведення розрахунків за операціями, які здійснені між Замовником і Споживачами з використанням електронних платіжних засобів (послуг еквайрингу). Просимо надати відповідь на наступні запитання: 1) Чи підпадають послуги фінансових установ, а саме: переказ коштів, банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» під дію Закону України «Про публічні закупівлі»? 2) Чи можна послуги еквайрингу, що надаються банківськими фінансовими установами, які полягають у забезпеченні технологічного та інформаційного обслуговування Замовника і проведення розрахунків за операціями, які здійснені між Замовником і Споживачами з використанням електронних платіжних засобів, віднести до послуг допоміжних до фінансових послуг, на які відповідно не поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі»? 3) Які послуги відносяться до послуг допоміжних до фінансових послуг, на які відповідно не поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі»?