|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб).
У свою чергу, виходячи зі змісту частини четвертої статті 11 Закону будь-які рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом.
Водночас наказом Мінекономрозитку від 22.03.2016 № 490 “Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель” відповідно до пункту 11 частини першої статті 8 Закону затверджені форми протоколу розкриття тендерних пропозицій та протоколу розгляду тендерних пропозицій.
Разом з тим, у інших випадках оформлення протоколів здійснюється замовником самостійно у довільній загальноприйнятній у діловодстві формі.
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Водночас здійснення аналізу ринку та проведення маркетингових досліджень не є предметом регулювання цього Закону.
З огляду на це, замовник може попередньо здійснювати необхідні дії для вивчення ринку, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі тощо для проведення у подальшому закупівель за процедурами, встановленими Законом, керуючись вартісними межами, передбаченими статтею 2 Закону.
У свою чергу, ураховуючи вимоги пункту 29 частини першої статті 1 Закону, тендерна документація розробляється та затверджується замовником і повинна містити перелік складових, визначених частиною другою статті 22 Закону, зокрема інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби – плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі).
Так, технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов’язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами.
Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля.
Ураховуючи викладене, замовник самостійно визначає необхідні технічні характеристики предмета закупівлі виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель та з дотриманням законодавства.
Разом з тим, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (частина четверта статті 22 Закону).
Крім того, ураховуючи мету Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, замовнику під час складання і затвердження тендерної документації та проведення процедури закупівлі, необхідно дотримуватись принципів здійснення закупівель, не призводячи своїми діями до штучного та/або формального обмеження кола учасників.
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Згідно з пунктом 31 частини першої статті 1 Закону тендерний комітет – службові (посадові) та інші особи замовника, призначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із Законом.
Примірне положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб) (далі – Примірне положення), затверджене наказом Мінекономрозвитку від 30.03.2016 № 557 “ Про затвердження Примірного положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб)” Положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб) визначає правовий статус, загальні організаційні та процедурні засади діяльності тендерного комітету та уповноваженої особи (осіб), а також їх права, обов’язки та відповідальність (пункт 1.1 Примірного положення).
При цьому частиною другою статті 11 Закону та пунктом 2.1 розділу ІІ Примірного положення визначено, що склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника.
До складу комітету входять не менше п’яти осіб, які є у штатній чисельності працівників замовника. У разі якщо кількість службових (посадових) осіб у штатній чисельності працівників замовника є менше ніж п’ять осіб, до складу комітету мають входити всі службові (посадові) особи замовника.
Таким чином, членами тендерного комітету можуть бути виключно працівники, які перебувають у штатній чисельності працівників замовника .
При цьому повідомляємо, що, виходячи із норм Закону та Примірного положення ,замовник може водночас створювати тендерний комітет, а також визначати уповноважену особу (осіб), за умови, що вони не можуть бути визначені відповідальними за організацію та проведення одних і тих самих процедур закупівель.
На Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=6&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc розміщено лист від 12.09.2016 № 3302-06/29267-08 “Щодо визначення Уповноваженої особи”, який містить питання стосовно визначення Уповноваженої особи.
|