Консультації з питань публічних закупівель

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 1 Закону переможцем процедури закупівлі є учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір.

Таким чином, договір про закупівлю за результатами процедури закупівлі укладається з учасником, тендерна пропозиція якого була визначена найбільш економічно вигідною та яку не було відхилено.

У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 11 Закону об'єктивний та чесний вибір переможця належить до обов’язків тендерного комітету або уповноваженої особи.

При цьому, виходячи зі змісту частини другої статті 38 Закону відповідальність в частині прийнятих рішень несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи) персонально.

Водночас щодо питань, які стосуються технічних можливостей електронної системи закупівель, необхідно звертатись до операторів авторизованих електронних майданчиків до обов’язків яких належить надання користувачам системи відповідної інформаційної та технічної підтримки у разі потреби.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Таким чином, замовник вимагає у переможця документальне підтвердження інформації відповідно до частини третьої статті 17 Закону, крім інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Частиною другою статті 22 Закону визначено перелік складових, які повинна містити тендерна документація. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити. При цьому тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (частина четверта статті 22 Закону).

Таким чином, вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам визначається замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель та з дотриманням законодавства в цілому.

Виходячи зі змісту пункту 30 частини першої статті 1 Закону, учасник подає замовнику тендерну пропозицію щодо предмета закупівлі або його частини (лота), відповідно до вимог тендерної документації.

При цьому кожна фізична/юридична особа має право звернення за роз’ясненням щодо положень тендерної документації, виходячи зі змісту частини першої статті 23 Закону.

Перелік підстав для відхилення тендерних пропозицій визначений частиною першою статті 30 Закону та є вичерпним.

Зокрема відповідно до пункту четвертого частини першої статті 30 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

У разі якщо учасник, тендерна пропозиція якого відхилена, вважає недостатньою аргументацію, зазначену в повідомленні, такий учасник може повторно звернутися до замовника з вимогою надати додаткову інформацію стосовно причини невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації, зокрема, технічній специфікації та/або його невідповідності кваліфікаційним критеріям, а замовник зобов’язаний надати йому відповідь з такою інформацією не пізніше ніж через п’ять днів з дня надходження такого звернення через електронну систему закупівель.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 27 частини першої статті 1 Закону фізична чи юридична особа з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи, має право подати скаргу до органу оскарження, у тому числі щодо положень тендерної документації або прийнятих рішень, керуючись статтею 18 Закону.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до статті 25 Закону тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Документ з тендерною пропозицією подається в електронному вигляді шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, вимогам, визначеним у статті 17 Закону і в тендерній документації, та завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

При цьому подання учасниками документів, що вимагаються замовником у тендерній документації, у паперовій формі Законом не передбачено.

Поряд з цим відповідно до частини третьої статті 17 Закону спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою статті 17 Закону, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі.

Таким чином, перелік документів, які підтверджують згідно із законодавством відсутність підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою статті 17 Закону, а також форма надання такого підтвердження переможцем процедури закупівлі визначається замовником.

Варто також зазначити, що замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до абзацу другого частини першої  статті 1 Закону України “Про природні монополії” від 20.04.2000 № 1682-III (далі – Закон № 1682-III) природна монополія   -   стан   товарного  ринку,  при  якому задоволення попиту на цьому ринку  є  більш  ефективним  за  умови відсутності   конкуренції   внаслідок  технологічних  особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю  товару  в міру збільшення обсягів виробництва),  а товари (послуги),  що виробляються  суб'єктами  природних  монополій,  не можуть  бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами),  у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку  менше  залежить  від зміни  цін  на  ці  товари  (послуги),  ніж  попит  на інші товари (послуги).

Згідно з абзацом четвертим частини першої  статті 1 Закону № 1682-III суб'єкт   природної   монополії   -   суб'єкт  господарювання (юридична   особа)   будь-якої   форми  власності,  який  виробляє (реалізує)  товари  на  ринку,  що  перебуває  у  стані  природної монополії.

Крім того, згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1682-III зведений  перелік  суб’єктів природних монополій ведеться Антимонопольним  комітетом  України на підставі реєстрів суб’єктів природних  монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у  сфері  комунальних послуг,  а  в  інших  сферах,  в яких діють суб’єкти    природних монополій,   -   національними   комісіями регулювання  природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої  влади,  що здійснюють  функції  такого регулювання до створення  зазначених комісій.

При цьому, відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Разом з тим, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.