Шановний користувачу, повідомляємо, що аналогічна відповідь міститься у запиті 602/2020 за посиланням https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=2d208b73-be2b-4e4d-9a90-743e5f798d24&lang=uk-UA

Шановний користувачу, повідомляємо, що відповідь на питання міститься у запиті № 809/2021 за посиланням: https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=682ca53f-a15a-49af-b966-0ffb3172f043&lang=uk-UA

Водночас зазначаємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про Міністерство  економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки як Уповноваженого органу не належить визначення правомірності дій суб'єктів сфери публічних закупівель в конкретних випадках.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 7 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. 

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 7 Закону Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та Законами України.

Разом з тим повідомляємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, до компетенції Мінекономрозвитку не належить визначення правомірності дій суб'єктів в конкретних випадках.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” від 25.12.2015 № 922-VIII (до введення в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель” від 19.09.2019 № 114-ІХ)  (далі – Закон) установлював правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Поряд з цим повідомляємо, що на схоже за змістом питання розглянуто у запиті 747/2017, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням: http://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=cb6fcdd8-7571-4651-ba05-0a5d406e4aba&lang=uk-UA

Разом з тим, статтею 31 Закону визначено перелік підстав для відміни замовником торгів чи визнання їх такими, що не відбулися.

Так, відповідно до абзацу третього частини першої статті 31 Закону замовник відміняє торги у разі неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель.

При цьому рішення приймаються замовником самостійно та з дотриманням законодавства.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Так, відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно з частиною першою статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим відповідно до статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Частинами першою та другою статті 301 Господарського кодексу України передбачено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Таким чином, у разі якщо видатки здійснюються за договором доручення або агентським договором та не мають на меті придбання товарів, робіт чи послуг за укладеним договором про закупівлю, норми Закону на такі правовідносини не розповсюджуються.

В іншому випадку, якщо передбачається здійснення закупівлі (придбання) товарів, робіт та послуг, то замовнику необхідно здійснювати  таку закупівлю з дотримання вимог Закону, шляхом застосування однієї  із процедур закупівель, передбачених статтею 12 Закону.