Добрий день! Державне некомерційне підприємство «Національний інститут раку» (далі – Підприємство), яке є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), ознайомилось з листом Міністерства економіки України №3323-04/50395-06 від 15.07.2024 року, зокрема щодо наступного: «..Згідно зі змінами, внесеними постановою № 782, зокрема абзацу третього пункту 3 Особливостей, під час здійснення публічної закупівлі відповідно до цих особливостей (крім випадків, передбачених абзацами четвертим – шостим «цього пункту) замовники застосовують положення пункту 6¹ розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, крім підпункту 4 пункту 6¹ розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, з урахуванням положень, визначених цим абзацом. У разі здійснення замовником закупівлі робіт чи послуг, якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товару, визначеного пунктом 6¹ розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, вартість якого у складі предмета закупівлі дорівнює або перевищує вартісні межі, визначені абзацом першим пункту 6¹ розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, закупівля таких робіт чи послуг здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 6¹ розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону. Отже, вимога про ступінь локалізації застосовується замовником до закупівель товару у складі робіт чи послуг (якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товару, визначеного пунктом 6¹ розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону), у разі якщо його вартість становить або перевищує 200 тисяч гривень…» Так як при виконанні будівельних робіт матеріальні ресурси є матеріалом, виробом і комплектом, які необхідні для виконання будівельних робіт, що використовується та споживається для виконання робіт в процесі їх виконання, то Замовник при прийнятті виконаних робіт за формою КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» як результат роботи приймає лише виконану роботу, без набуття у власність окремих матеріальних ресурсів. Натомість при виконанні робіт, що передбачають приймання змонтованого або не змонтованого устаткування, меблів та інвентарю, замовник приймає роботи та устаткування, меблі та інвентар відповідно до Форми КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» як товар, який набувається у власність для подальшого відображення на балансі та можливості експлуатації. Таким чином, враховуючи зазначене вище, просимо надати роз’яснення з наступних питань: 1. Чи слід вважати матеріальні ресурси відповідно до переліку, визначеного пунктом 6¹ розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, які використовуються для виконання робіт – товаром, який Замовник набуває у власність при здійсненні закупівлі робіт та повинен застосовувати до кожної позиції такого товару ступінь локалізації, у разі якщо його вартість становить або перевищує 200 тисяч гривень? 2. Чи слід вважати, що під час закупівлі робіт лише устаткування, меблі та інвентар, яке приймається окремим актом за формою КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» та ставиться на баланс установи для подальшої експлуатації, є таким товаром, щодо якого застосовується ступінь локалізації, визначений пунктом 6¹ розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у разі якщо його вартість становить або перевищує 200 тисяч гривень?

В договорі зазначений формульний розрахунок для закупівлі електричної енергії, а саме формула окремо для групи А та формула для групи Б. Чи можна застосовувати пп7.п19 для внесення змін в ціну електроенергії, якщо в договору прописана формула для групи А відповідно до методики щодо особливостей здійснення публічних закупівель у сфері електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затвердженої наказом 07.05.2024 № 11712?

Замовником проведено процедуру відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі послуг з ремонту транспортних засобів. У тендерній документації та договорі про закупівлю визначено перелік послуг по кожному транспортному засобу відповідно до технічної специфікації. Під час фактичного виконання договору в процесі технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів виникла потреба у додаткових послугах з ремонту, які не були передбачені технічною специфікацією та, відповідно, не включені до договору про закупівлю. Такі послуги є технологічно пов’язаними з основним ремонтом та необхідними для належного завершення виконання договору. У зв’язку з викладеним просимо надати роз’яснення з таких питань: Чи має право замовник у разі виникнення додаткових аналогічних послуг, що технічно пов’язані з предметом основного договору, укласти окремий прямий договір з тим самим виконавцем на підставі підпункту 8 пункту 13 Постанови №1178? Чи допускається у такому випадку внесення змін до чинного договору шляхом укладення додаткової угоди для включення нових послуг, не передбачених первинною специфікацією? Чи може замовник спочатку здійснити перерозподіл коштів у межах наявної специфікації в межах суми договору, а після вичерпання коштів укласти окремий договір на додаткові послуги? Просимо надати офіційну позицію щодо правомірного механізму дій замовника у зазначеній ситуації.

Дозвольте уточнити питання, яке наразі викликає практичні труднощі. Йдеться про співвідношення пунктів 28 та 47 Особливостей № 1178 у частині інформації про кінцевих бенефіціарних власників учасника-резидента. У листі МЕУ від 20.02.2026 № 3323-04/18059-06 зазначено, що щодо резидента замовник перевіряє інформацію про КБВ відповідно до пункту 47 Особливостей та даних ЄДР, а спосіб підтвердження встановлюється лише для нерезидентів. Водночас пункт 28 Особливостей окремим реченням передбачає, що у тендерній документації зазначається спосіб підтвердження інформації про КБВ, зокрема із зазначенням повного найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду (для резидента) засновника юридичної особи, в якому така особа є кінцевим бенефіціарним власником, а також характеру та міри бенефіціарного володіння. З логіки норми випливає, що йдеться про певну іншу інформацію, ніж та, що безпосередньо відображається в ЄДР. Адже якщо інформація повністю міститься в Реєстрі, то відповідно до пункту 47 та статті 22 Закону № 922 замовник не вимагає її документального підтвердження. Більше того, запис у Реєстрі типу «акціонери згідно реєстру» є інформацією, передбаченою (допустимою) пунктом 9 частини другої статті 9 Закону про державну реєстрацію. Учасник декларує в ЕСЗ, що в Реєстрі наявна інформація, передбачена цією нормою. Формально підстава для відмови відсутня. Тоді виникає питання: чи повинен замовник шукати додатково КБВ поза межами того, що відображено в Реєстрі? І якщо так — у який саме спосіб? Додатково прошу розглянути практичний приклад. КОРПОРАЦІЯ «НВО “ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ”», код 44519837: має у засновниках два ТОВ; у графі КБВ зазначені дві фізичні особи – громадяни України з відповідною інформацією. Чи повинен замовник, виконуючи пункт 28: перевіряти КБВ тих двох ТОВ, що є засновниками? чи з’ясовувати, в яких ще юридичних особах фізичні особи – КБВ корпорації – є кінцевими бенефіціарними власниками? Або ж норма пункту 28 має на увазі іншу ситуацію? Адже формулювання пункту 28 фактично вказує, що по резиденту замовник має встановити вимоги саме щодо засновника юридичної особи, в якому така особа є КБВ. Тобто це виглядає як інформація, яку замовник не завжди може однозначно встановити лише з даних ЄДР. Водночас замовник у сфері публічних закупівель не є державним реєстратором і не здійснює контроль повноти розкриття інформації в ЄДР. Тому виникає ризик різного тлумачення під час моніторингу: з одного боку — не можна вимагати документи, якщо інформація є публічною; з іншого — пункт 28 прямо вимагає передбачити спосіб підтвердження. Буду щиро вдячна, якщо Ви окреслите, в яких саме випадках замовник повинен «заглиблюватися» у структуру КБВ резидента на виконання пункту 28, і яку саме інформацію слід передбачати в тендерній документації як спосіб підтвердження. Для нас це важливо з точки зору однакового та правомірного застосування норм і мінімізації ризиків під час моніторингу.

Просимо надати офіційне роз’яснення з таких питань: Чи передбачено чинним законодавством обов’язкову вимогу щодо наявності на ринку не менше двох виробників товару (саме виробників, а не учасників процедури закупівлі) для здійснення конкурентної процедури закупівлі? Якщо так, просимо зазначити конкретну норму (статтю, частину, пункт) нормативно-правового акта. На підставі яких правових норм або офіційної практики вважається, що закупівля товару, який фактично виробляється лише одним виробником, може кваліфікуватися як встановлення дискримінаційних умов тендерної документації? Чи може сам по собі факт існування одного виробника на ринку вважатися обмеженням конкуренції, якщо участь у процедурі можуть брати декілька постачальників (дистриб’юторів, імпортерів) такого товару? Додатково просимо, за наявності, надати посилання на узагальнену практику або роз’яснення Міністерство економіки України та практику рішень Антимонопольний комітет України щодо зазначеного питання.