Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону рамкова угода - правочин, який укладається одним чи кількома замовниками (централізованими закупівельними організаціями) у порядку, встановленому цим Законом, з одним чи кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди

Відповідно до пункту 1 розділу V Наказу від 15.09.2017 № 1372 “Про затвердження Порядку укладання і виконання рамкових угод” (далі – Наказ) за результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій замовник/ЦЗО приймає рішення про намір укласти рамкову угоду та протягом одного дня після прийняття такого рішення розміщує в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти рамкову угоду за формою повідомлення про намір укласти договір.

Згідно з пунктом 1  розділу VI Наказу відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється з використанням електронного аукціону через електронну систему закупівель.

Так, у разі неподання жодним з учасників, які є стороною рамкової угоди, пропозицій замовник/ЦЗО має право повторно провести відбір.

Поряд з цим, відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону замовник має право укласти договір про закупівлю відповідних товарів і послуг виключно з тими учасниками, з якими укладено рамкову угоду.

Натомість, відповідно до частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Ураховуючи викладене та з огляду на положення законодавства, рамкова угода укладається з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг та є угодою сторін про наміри щодо проведення у подальшому відборів замовником/ЦЗО та участі  у них учасників процедури закупівлі, у разі проведення яких учасники, що визначені переможцями матимуть право подавати свої пропозиції на відбір, за результатами якого укладатиметься договір про закупівлю. При цьому рамкова угода не містить умов щодо зобов'язань суб"єкта господарювання у певний момент укласти основний господарський договір.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі – закупівля) – придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому  Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сфера застосування Закону визначена статтею 3 Закону.

При цьому питання приналежності до замовників у розумінні Закону висвітлено в листах 21.05.2020 № 3304-04/32275-06 “Щодо визначення замовників” та від 04.06.2020 № 3304-04/34929-06 “Щодо замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання”, розміщених на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу за покликанням:

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F32275-06

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F34929-0

Отже, у разі якщо замовником у розумінні Закону передбачено придбання товарів, робіт і послуг, така закупівля здійснюється відповідно до вимог Закону, в один із способів, керуючись відповідними вартісними межами, визначеними Законом.

Поряд з цим перелік випадків, на які не поширюється дія Закону для замовників визначений у частині п'ятій  статті 3 Закону. Цей перелік випадків є вичерпним. Так, відповідно до пункту 13 частини п'ятої статті 3 Закону дія Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є послуги фінансових установ щодо надання кредитів, гарантій, а також послуги, необхідні для підготовки та реалізації інвестиційних проектів, проектів державно-приватного партнерства, у тому числі проектів, що здійснюються на умовах концесії, які надаються міжнародними фінансовими організаціями.

Для цілей цього Закону термін "фінансова установа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо надавачем послуг є резидент. Якщо надавачем послуг є нерезидент, під фінансовою установою розуміється юридична особа, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до законодавства країни його реєстрації, про що замовнику надається документальне підтвердження.

Отже, у разі якщо замовником передбачена закупівля послуг фінансових установ, саме щодо надання кредитів, гарантій, то така закупівля здійснюється без застосування Закону на підставі пункту 13 частини п'ятої статті 3 Закону.

Разом з тим зазначаємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про  Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки як Уповноваженого органу не належить визначення правомірності дій суб'єктів сфери в конкретних випадках. 

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Сфера застосування Закону встановлена статтею 3 Закону.

Водночас частиною п’ятою статті 3 Закону встановлено перелік випадків, коли Закон не застосовується.

Так, відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 3 Закону, дія Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України “Про державну таємницю”, або які згідно із законами України потребують спеціальних заходів безпеки.

Поряд з цим, відповідно до статті 1 Закону України “Про державну таємницю” державна таємниця – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України “Про державну таємницю”, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Таким чином, у разі якщо закупівля товарів, робіт і послуг становить державну таємницю, яка визнана у порядку, встановленому Законом України “Про державну таємницю”, або закупівля товарів, робіт і послуг потребує спеціальних заходів безпеки, замовник здійснює таку закупівлю без застосування порядку, встановленого Законом.

При цьому Закон не містить випадків щодо його незастосування, у разі,  якщо предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, інформація про які становить інформацію для службового користування.

В інших випадках замовник здійснює закупівлю, в порядку визначеному Законом, керуючись при цьому вартісними межами, визначеними в частині першій статті 3 Закону/пункті 28 частини першої статті 1 Закону.

Разом з тим зазначаємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про  Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки, як Уповноваженого органу, не належить віднесення предметів закупівель до таких, на які не поширюється дія Закону  в конкретних випадках.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Водночас зазначаємо, що відповідь на питання міститься в листі від 16.04.2019 № 3304-04/16225-06 “Щодо оскарження, здійснення контролю та моніторингу закупівель” за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F16225-06

Разом з тим, підстави для відхилення щодо закупівель, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону не регулюються Законом.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі”  (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Сфера застосування Закону визначена статтею 3 Закону.

Отже, якщо суб'єкт є замовником у розумінні Закону, то здійснює закупівлю відповідно до вимог Закону, в один із способів, керуючись відповідними вартісними межами, визначеними Законом у разі якщо:

1. Замовником передбачено придбання товарів, робіт і послуг.

2. Товари/роботи/послуги, які є предметом закупівлі не містяться у переліку випадків, на які не поширюється дія Закону.

Таким чином, у разі якщо замовником у розумінні Закону передбачено придбання товарів, робіт і послуг, така закупівля здійснюється відповідно до вимог Закону, в один із способів, керуючись відповідними вартісними межами, визначеними Законом, незалежно від джерела фінансування такої закупівлі, оскільки Закон не містить розмежування вартісних показників у залежності від походження коштів (бюджетні або власні кошти).

Водночас питання застосування вартісних меж розглянуто у запиті № 688/2020 за посиланням: https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=a3d0cc9d-aca6-4025-951d-16f77eacfcf4&lang=uk-UA