Згідно статті 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав у залежності від обставин скоєного порушення може ініціювати притягнення правопорушника до адміністративно-правової; цивільно-правової або кримінально-правової відповідальності.
Зазвичай творці (або юристи, які представляють їх інтереси) небезпідставно обирають цивільно-правовий спосіб захисту.
Справа про адміністративне правопорушення може принести творцю хіба що моральне задоволення, адже за вчинене правопорушення порушник розрахується фактично з державою, сплативши відповідну суму штрафу (і добре якщо ця сума буде більшою за 170 гривень).
З кримінальним провадженням ситуація дещо цікавіша. З одного боку суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав, як і у справі про адміністративне правопорушення фактично виступає лише каталізатором, джерелом сигналу, який запускає ланцюг дій правоохоронних органів, що завершуються сплатою порушником штрафу у доход держави. З іншого боку – заявник має право в межах кримінального провадження звернутись з цивільним позовом про відшкодування матеріальних збитків/компенсації за незаконне використання об’єктів авторського права і суміжних прав.
Ми спробували проаналізувати судову практику розгляду цивільних позовів, заявлених потерпілими під час кримінального провадження, пов’язаних із неправомірним використанням об’єктів авторського права.
Погана новина в тому, що практика виявилася настільки різноманітною, що важко зробити узагальнений висновок (навіть за тотожних обставин справ).
Було проаналізовано 18 вироків судів по всій території Україні за період 2015-2016 рр, з них:
- у 7 судових справах – цивільні позови потерпілими не подавались, не зважаючи на доведеність у судовому процесі матеріальних збитків;
- в 1 судовій справі – в задоволенні цивільного позову відмовлено у зв’язку з винесенням суду виправдувального вироку;
- в 1 судовій справі – потерпілим заявлено цивільний позов, який задоволено частково;
- у 3 судових справах – заявлені потерпілими цивільні позови залишено без розгляду;
- у 6 судових справах – потерпілими заявлено цивільні позови, які задоволено в повному обсязі у суді першої інстанції (разом з тим 50% цих вироків було оскаржено в апеляційній інстанції).
Позиція позивача у таких справах зазвичай незмінна: визначати розмір компенсації за формулою 10 мінімальних заробітних плат помножених на кількість виявлених примірників комп’ютерних програм з ознаками контрафактності.
Іноді суди позитивно сприймають таку позицію. Зокрема у справі № 199/1020/15-к у повному обсязі задоволено цивільний позов представників корпорації «Microsoft» у розмірі 48720 гривень, що складалося з: 12180 грн. (мінімальна сума компенсації за кожен окремий факт порушення майнових прав корпорації «Microsoft») х 4 (кількість виявлених фактів).
Разом з тим ми бачили приклад задоволення цивільного позову у розмірі фактичної вартості ліцензійних примірників комп’ютерних програм. Зокрема у справі № 646/48/14-к цивільний позов було подано на суму 10 мінімальних заробітних плат (10х1218 грн.) х 2 примірника комп’ютерних програм=24360 грн. У свою чергу суд звернув увагу на той факт, що згідно з довідок №13/193 від 17.05.2013 та № 6928 від 04.07.2013, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Лексфор», яке є представником компанії «Microsoft», вбачається, що вартість програми Microsoft Windows 7 Pro становить 2908,08 грн., а програми Microsoft Office 2007 - 2867,20 грн., тобто загалом - 5775,28 грн. Саме ця сума і була стягнута на користь позивача судом першої інстанції замість зазначених у позові 24360 грн.
Цитувати ці рішення з їх обов’язковими атрибутами на кшталт «реалізуючи свій злочинний намір на незаконне відтворення комп’ютерних програм, діючи умисно, грубо порушуючи вимоги закону…» – сумно, та й ви самі можете це почитати.
Що ж до хорошої новини. Ми знайшли цікаву справу, якою не соромно і поділитися.
18.03.2015 Галицький районний суд м. Львова розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відносно обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України (справа № 461/812/14-к).
Із матеріалів судової справи встановлено, що обвинувачений, перебуваючи на посаді директора ПП «Геовіват», будучи службовою особою підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, використовуючи своє службове становище, діючи умисно з метою отримання прибутку, всупереч норм ст.ст. 15, 39, 40, 41 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст. 2 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року (підписана Україною в 1973 році, ратифікована Верховною Радою України 23.12.1993 року, дата набуття чинності конвенції для України - 03.11.1995 р.), упродовж 2013 року, при здійсненні господарської діяльності підприємства, незаконно використовував програмне забезпечення корпорації «Microsoft», а саме Microsoft Offis Стандартний 2007 - 2 примірники та Microsoft Windows XP Professional» - 2 примірника, на яке відсутній сертифікат автентичності, що вказує на контрафактність даного програмного забезпечення, чим спричинив збитки корпорації «Microsoft» на суму 11550,56 грн., а також упродовж 2012-2013 років, при здійсненні господарської діяльності підприємства, незаконно використовував програмне забезпечення компанії «Автодеск», а саме «Autodesk AutoCAD 2012-Русский» - 1 примірник, «Autodesk Inventor Fugion 2012» - 1 примірник та «Autodesk AutoCAD 2012-Русский/English - інсталяційна версія» - 2 примірника, на яке відсутній сертифікат автентичності, що вказує на контрафактність даного програмного забезпечення, чим спричинив збитків компанії «Автодеск» на суму 107741 грн. (так, ми зберегли формулювання вироку).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, зокрема вказав, що у своїй роботі використовував неліцензійне програмне забезпечення корпорації «Microsoft», заперечив факт використання програмного забезпечення компанії «Автодеск».
При цьому між ПП «Геовіват» в особі директора та корпорацією «Microsoft» була укладена угода про компенсацію шкоди, завданої незаконним відтворенням ПП «Геовіват» неліцензійного програмного забезпечення з розстроченням платежу. Що ж до цивільного позову компанії «Автодеск» на суму 107741 грн. – обвинувачений заперечував проти використання на підприємстві програмного забезпечення, права на які належать цій компанії.
Суд першої інстанції не погодився з доводами обвинуваченого та задовольнив цивільний позов у повному обсязі.
Справа потрапила на розгляд суду апеляційної інстанції, де судді дійшли цікавого висновку про трансформацію кримінального провадження суто у категорію цивільного судочинства:
«Колегія суддів вважає, що вирішуючи цивільний позов Компанії "Автодеск" в особі ТзОВ "Юридична фірма "Ві Ай Пі Консалтинг", суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення, тобто не дотримався вимог ч.4 ст. 370 Кримінального процесуального України, згідно яких вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи цивільно-процесуальну та цивільно-правову специфіку розгляду даного цивільного позову, колегія суддів вважає, що вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.».
На цьому історія не закінчилася, оскільки склалася ситуація, в якій у порядку цивільного судочинства необхідно було вирішити позов, заявлений під час кримінального процесу, при цьому сторонами виступили юридичні особи.
У порядку цивільного судочинства 16.07.2015 Галицький районний суд м. Львова, розглянув позовну заяву Компанії Автодеск в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ВІ АЙ ПІ Консалтинг» до Приватного підприємства «ГЕОВІВАТ» про стягнення компенсації за порушення авторських прав.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.07.2015 було відмовлено у відкритті провадження у справі Компанії Автодеск в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ВІ АЙ ПІ Консалтинг» до Приватного підприємства «ГЕОВІВАТ» про стягнення компенсації за порушення авторських прав, оскільки дана позовна заява не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства, на підставі п.1 ч.2 ст.122 Цивільного процесуального кодексу України.
Даний спір виник між суб'єктами господарювання, а відтак, спір між сторонами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підвідомчий господарському суду.
Таким чином цивільний позов Компанії Автодеск, заявлений під час кримінального провадження, не вдалося задовольнити ані під час кримінального провадження, ані шляхом виділення в окремий цивільний позов.
Все ж таки спробуємо підсумувати (звичка, нічого не поробиш:)).
Позиція позивача у таких справах зазвичай незмінна: визначати розмір компенсації за формулою 10 мінімальних заробітних плат помножених на кількість виявлених примірників комп’ютерних програм з ознаками контрафактності.
І, як вже було зазначено, ця позиція виглядає логічною. Згідно з пунктом «г» частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» позов може бути поданий:
- про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або
- про стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або
- про виплату компенсацій.
Стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права? У справі № 646/48/14-к обвинувачений «заробив» на цьому «шалені» 150 грн. В інших справах взагалі не зрозуміло що «заробив» обвинувачений шляхом використання контрафактних примірників комп’ютерних програм.
Відшкодування збитків (матеріальної шкоди)? У тій самій справі № 646/48/14-к позивач зазначив, про реальну вартість ліцензійних примірників комп’ютерних програм у розмірі 5775, 28 грн.
Виплата компенсацій – не менше 10 мінімальних заробітних плат, що у справі № 646/48/14-к склало 24 360 грн, у справі № 199/1020/15-к – 48 720 грн.
Вибір, зроблений позивачем у цих справах, є очевидним.
Крім того, постанова пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 зазначає, що при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. При цьому розмір компенсації не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
Отже, за умов доведення у судовому порядку всіх об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину суб’єкт авторського права може розраховувати на задоволення цивільного позову та отримання у подальшому виплати компенсації.
До речі, повертаючись до справи № 646/48/14-к, слід зазначити, що серед наших фахівців немає одностайної точки зору щодо «правильного» розміру цивільного позову який слід було б задовольнити. З однієї сторони, важко сперечатися з нормою закону та постановою пленуму Верховного суду України про щонайменше 10 мінімальних заробітних плат на користь позивача. З іншого боку, позивач власноруч підтвердив реальну ринкову вартість встановлених примірників комп’ютерних програм (5775, 28 грн). А враховуючи відомі обставини справи, мало місце (принаймні, це вдалося довести у суді першої інстанції) саме разове встановлення цих примірників комп’ютерних програм. Отже, максимальна сума, яку б міг заробити позивач в цій ситуації, якби не були вчинені протиправні дії обвинуваченого, власне і складає 5775, 28 грн. Саме цю суму і присудив суд першої інстанції. Незважаючи на той факт, що це рішення суду було скасовано, питання залишається відкритим, адже реальний збиток може бути не вдвічі, а в 100 разів менший за отриману позивачем компенсацію і це питання вже тривалий час обговорюється у професійному середовищі (так, ми теж із зацікавленням читаємо дослідження та статті наших колег:)).