Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону (Дунайська стратегія, European Union Strategy for the Danube Region) ‒ довгострокова політика Європейського Союзу щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону, прийнята Єврокомісією 8 грудня 2011 року та підтримана Європарламентом і Радою ЄС.

Учасники. 9 країн-членів ЄС (Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Словенія, Хорватія) і 5 країн, що не входять до його складу (Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Молдова, Україна (з 2011 року).

Українська частина Дунайського регіону. У адміністративному плані Україна представлена 4 областями, частково розташованими в басейні р. Дунай та її притоків: Одеська (має безпосередній вихід до Кілійського гирла р. Дунай), Чернівецька та Івано-Франківська (на території яких розташовані витоки річок Прут та Сірет), а також Закарпатська (знаходиться в басейні річки Тиса). Загальна площа української частини Дунайського регіону складає 68,1 тис. кв. км. із загальною чисельністю населення 5,9 млн. осіб.

Завдання. Згідно стратегії, 14 країн басейну ріки Дунай до 2020 року повинні реалізувати близько 200 проектів, пов'язаних із 4 основними напрямками:

•  об'єднання Дунайського регіону (транспорт, енергетика, культура, туризм);
•  захист довкілля в Дунайському регіоні (відновлення якості води, контроль екологічних ризиків, збереження ландшафту і біорізноманіття);
•  сприяння процвітанню (розвиток «суспільства знань» за допомогою наукових досліджень освіти і інформаційних технологій, підтримка конкурентоспроможності підприємств);
•  зміцнення позицій Дунайського регіону (досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).

Принципи Дунайської стратегії.

•  Відсутність зайвих бюрократичних інститутів (проекти в рамках Стратегії реалізуються із залученням вже існуючих європейських інститутів відповідними міністерствами країн Дунайського макрорегіону);
•  Відсутність додаткових фінансових асигнувань (вітається раціональне використання наявних асигнувань і програм);
•  Відсутність спеціального європейського законодавства (Єврокомісія мінімізувала власний вплив на виконання Стратегії, обмежившись суто координаційною функцією, відповідальність за реалізацію Дунайської стратегії взяли на себе країни макрорегіону).

Пріоритетні напрями. Стратегією передбачено співпрацю в рамках 11 пріоритетних напрямів з метою досягнення нижчезазначених цілей та показників:

1) поліпшення ситуації у транспортній сфері та розвиток єдиного транспортного комплексу:

1а) внутрішнє судноплавство (координатори – Австрія, Румунія);

1б) автомобільний, залізничний транспорт та авіаційне сполучення (Словенія, Сербія);

2) розвиток сталої енергетики (Угорщина, Чехія);

3) сприяння розвитку культури та туризму, контактам між людьми (Болгарія, Румунія):

•  розвиток бренду Дунаю для всього Дунайського регіону;
•  підтримка впровадження гармонізованої системи моніторингу в сфері туризму;
•  розробка нових та підтримка існуючих культурних маршрутів в Дунайському регіоні;
•  розвиток «зелених» туристичних продуктів у рамках Дунайському регіону;
•  створення "Синьої книги" культурної ідентичності Дунаю;
•  забезпечення сталого збереження культурної спадщини та природних цінностей;
•  сприяння обміну та співпраці в галузі сучасного мистецтва в Дунайському регіоні.

4) відновлення та підтримка належної якості води (Угорщина, Словаччина);

5) моніторинг екологічних ризиків (Угорщина, Румунія);

6) збереження біорозмаїття, заповідників, якості повітря та земель (Німеччина – Баварія, Хорватія);

7) розвиток інформаційного суспільства (Словаччина, Сербія);

8) підтримка конкурентоспроможності підприємств (Німеччина, Хорватія);

9) інвестиції в освіту та перепідготовку (Австрія, Молдова);

10) підвищення інституційної спроможності та адміністративної взаємодії (Австрія, Словенія);

11) взаємодія у подоланні викликів у сфері безпеки та боротьба з організованою злочинністю (Німеччина, Болгарія).

Фінансування та координація. Фінансування реалізації проектів у рамках Стратегії здійснюється за рахунок коштів у рамках наявних програм технічної допомоги ЄС та міжнародних фінансових організацій, а також національних бюджетів.

Національним координатором діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Стратегії,  визначено Міністерство розвитку громад та територій України. У вересні 2011 року було утворено  Координаційний центр з провадження діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Стратегії.

Дунайська транснаціональна програма є фінансовим інструментом підтримки політики інтеграції у Дунайському регіоні.

8 грудня 2017 р. підписано “Угоду про фінансування Дунайської транснаціональної програми (Interreg V-B Danube — CCI 2014TC16M6TN001)” між Урядом України, Урядом Угорщини та Європейською комісією.

19 вересня 2018 р. зазначену Угоду ратифіковано Верховною Радою України та здійснено відповідну нотифікацію Європейської комісії про завершення необхідних внутрішньодержавних процедур.

Ратифікацією Угоди створено правові підстави для отримання фінансування проектів у сукупному обсязі до 5 млн. євро на безоплатній основі в рамках Дунайської транснаціональної програми.